logo
dollar
euro

Макухівка – "Богом забуте село"?

23:36 17.10.2017 eye 931
Макухівка – "Богом забуте село"?

Обласна газета «Село полтавське» не залишає поза увагою листи й особисті візити читачів до редакції, якщо порушені ними теми гострі й цікаві загалу.

От і нещодавно до нас завітав мешканець села Макухівки Полтавського району Дмитро Радіонов і поділився проблемами, які тривожать місцеве населення. Молодий чоловік, якому не байдужа доля населеного пункту, де ростуть його діти, розповів про одну з найболючіших проблем села – Макухівське сміттєзвалище, яке, на його думку, давно вичерпало свій ресурс.

Аби побачити все на власні очі та послухати думки інших людей, ми виїхали на місце. Біля клубу зібралося з десяток місцевих мешканців різного віку. Із розмови стало зрозуміло, що всіх найбільше тривожить звалище, яке вже настільки заповнене, що неестетичною горою височіє неподалік села. Але скаржилися макухівці й на те, що в селі не працює аптечний кіоск, що весь пил від посипаної щебенем дороги летить у двори жителів, тому влітку ніяк і вікна відчиняти. Є тут проблеми і з водою, адже вона не може бути якісною поруч із звалищем, куди понад 50 років скидається непотріб. У селі немає дитячого садка, тож дітей доводиться возити аж у Полтаву.

Турбує людей і єдиний пішохідний місточок через річку Коломак, який з’єднує їхнє село з Полтавою. Адже від деяких бетонних опор під ним залишився лише іржавий метал. Скільки такі підпори ще протримаються, невідомо. Дмитро Радіонов стверджує, що в селі немає ні нормального освітлення, ні автобусної зупинки, де б можна було посидіти, чекаючи транспорт. «Прикол» Макухівки – автобусну зупинку з навісом, під яким немає лавки для сидіння, ми побачили на власні очі. Її ніхто не зламав, не викрав, просто не встановили.

Та бесіда наша раз у раз поверталася до звалища. Як не сумно, але сміттям укрита майже вся територія навколо села.

– У тому, що ліс навкруги захаращений, винні не Янукович і не Партія регіонів, а ми самі, – переконаний організатор зустрічі Дмитро Радіонов. – Кожен повинен зрозуміти, що смітити, де прийдеться, не можна, і задуматися, що ми залишимо після себе дітям.

Такої ж думки й уродженець Макухівки Олександр Білан, який при-йшов на зустріч із журналістами з маленькою сестричкою Машею, яка живе тут із батьками. Він додав, що сміттєвози їздять селом щодня й вивозять непотріб безкоштовно. Але менталітет людей такий, що більшість не задумується про майбутнє, а тому не контролює свої вчинки.

– Макухівка – місце старовинних поселень, можна сказати, заповідна зона. Біля урочища Біла гора відкрито цілу групу стоянок людини доби пізнього кам'яного віку. Порушені проблеми мені не байдужі. Просто серце кров’ю обливається, коли дивишся навкруги. Взагалі, у ХХІ столітті вже можна навчитися сортувати й переробляти сміття, – додав Дмитро Деркаченко, який теж прийшов на зустріч із 
нашою журналістською групою.

Боляче було слухати про проблеми цього приміського села. Але водночас приємно, що цим переймаються молоді люди, яким не байдуже, де вони живуть і в яких умовах ростуть їхні діти. Тим паче, що Ковалівська сільська рада, до якої входить і Макухівка, на тривалий час залишилася без голови, бо Юрій Бублик став народним депутатом і працює в Києві. Хоч, за словами місцевого населення, він і до цього не дуже клопотався бідами макухівців. Так, це може бути суб’єктивна думка кожного, що ж до офіційної оцінки істинного стану  справ у «Богом забутій Макухівці», як висловилися молоді люди в бесіді з нами, то ми поцікавилися в голови Полтавської райдержадміністрації Володимира Павленка.

– Володимире Івановичу, чи й насправді в Макухівці склалася така кричуща ситуація?

– Як колишній житель Ленінського району м. Полтави, який у юності часто бував у цьому селі, зазначу, що тоді на Білій горі цвіли 
вишні, село було гарне. Скільки себе пам’ятаю, діти з Макухівки ходили в Полтавську ЗОШ №22, бо туди найближче. Поруч, в Андрушівці, діє ЗОШ І ступеня, де зараз 12 учнів. Вартість навчання там одного учня для бюджету обходиться втричі дорожче, ніж у Розсошенській гімназії. Незважаючи на це, ми її утримуємо. Щодо дитячого садочка, то він повинен відкриватися на певній базі. Його в цьому селі не було ніколи, незважаючи на те, що в радянські часи там народжувалося багато дітей. Так сталося, що в останні роки через сміттєзвалище із села виїжджають люди. Точніше сказати, міняється склад населення. Туди заселяються ті, хто на звалищі знаходить собі роботу.

Роз’яснення щодо роботи аптечного кіоску в телефонному режимі дав начальник відділу охорони здоров’я Полтавської райдержадміністрації Микола Рощак:

– При кожному медичному закладі в районі є аптечні пункти. У Макухівці діє ФАП, але нещодавно там звільнено медичного працівника. Зараз підшукуємо туди відповідного фахівця. Тому припинення роботи кіоску в Макухівці – це тимчасова проблема, яка найближчим часом вирішиться.  
 
– А щодо звалища… – продовжила розмову з Володимиром Івановичем.

– На сьогодні в Макухівці звалище діє на офіційно оформленій земельній ділянці. Знаходиться воно в підпорядкуванні Полтавської міської ради. Свого часу, коли ще мером обирався покійний Анатолій Кукоба, порушувалося питання будівництва там сміттєпереробного заводу. Тодішня адміністрація виділила неподалік ділянку. У 2004 році міська влада Полтави як компенсацію за неприємне сусідство зі звалищем пропонувала провести в селі газопровід, водогін для людей і допомогти вирішити інші проблеми. На жаль, частина населення тоді влаштувала так зване пікетування й перекрила дорогу до Макухівки, мотивуючи тим, що цього недостатньо, аби компенсувати незручності. Люди хотіли більшого. Але міська рада не мала коштів задовольнити ці вимоги. У результаті роботи зупинилися, і півсела зосталося практично ні з чим.  

За словами Володимира Івановича, огороджена ділянка під сміттєпереробний завод зберігається й нині. А проведенням тендерів на його будівництво займається обласна рада. Надходять різні пропозиції, але поки що прийнятних серед них немає. Коли ж серйозний інвестор збудує там завод, то передбачається, що перероблятиметься й старе сміття. Із приводу звалища неодноразово проводилися робочі зустрічі голів Полтавської ОДА Олександра Удовіченка й обласної ради Івана Момота з міським головою Олександром Мамаєм. Усе впирається в пошуки інвестора, який би мав реальні кошти для будівництва.

Нам удалося зв’язатися по телефону з народним депутатом України Юрієм Бубликом і отримати коментар щодо проблем села. Юрій Васильо-вич розповів, що недавно в Макухівці за його сприяння відремонтовано сільський клуб, підготовлено технічну документацію для встановлення вуличного освітлення. Найближчим часом ця робота буде повністю завершена. Передбачається також встановлення баків для сміття. Порівняно з іншими приміськими селами Макухівка перебуває не в найгіршому становищі стосовно водопостачання, адже півсела тут забезпечено водогоном. За словами Юрія Бублика, на державному рівні прийнята програма з питної води, але 90% коштів направлено в Донецьку область. Народний депутат повідомив також, що на підставі скарг жителів сільських громад він підготував звернення про встановлення власника відрізка дороги від сміттєзвалища до с. Терешки (вона зараз нічийна і тому перебуває в жалюгідному стані – авт.). Наразі чекає відповіді. Що ж до вирішення питання із самим сміттєзвалищем, то на жодному рівні Юрій Бублик спів-
праці з владою не бачить.

У свою чергу голова Полтавської РДА Володимир Павленко зауважив, що співпраця налагодиться тоді, коли всі керівники й народний депутат зустрінуться разом, домовляться і зроблять реальні добрі справи для Ковалівської сільської громади. Володимир Іванович запевнив, що влада на місцях до такої співпраці готова. Завдяки цьому відродиться слава Білої гори, а в Коломаку можна буде купатися й ловити рибу.


Наверхнаверх