logo
dollar
euro

На шкільному базарі головне - не прогадати з якістю товару

10:20 26.05.2017 eye 126
На шкільному базарі головне -  не прогадати з якістю товару

За пару тижнів до першого вересня за доброю традицією усі поспішають на шкільні базари. Очі розбігаються від розмаїття товарів, якими завалені полиці. Але недосвідченим батькам першокласників іноді важко зорієнтуватися і зробити правильний вибір.

Як свідчить практика, найбільше проблем виникає з вибором шкільного одягу. Часи, коли всі учні були одягнені в однакову форму, давним-давно минули. Сьогодні навіть першокласники хочуть виглядати красиво. І модельєри йдуть їм назустріч, розробляючи формений одяг найрізноманітніших фасонів, стилів та кольорів. Але чи завжди подібні шедеври «от кутюр» підходять дітям? Насамперед, слід пам’ятати, що шкільна форма — не наряд, а робочий одяг, у якому дитині доводиться ходити п’ять днів на тиждень. Тому головним критерієм має бути комфортність. З гігієнічної точки зору для дівчаток найбільш зручними є спідниця та сарафан. На відміну від традиційної сукні, їх можна комбінувати з легкими кофтинками чи теплими светрами — залежно від погоди. Хлопчикам рекомендується носити костюм-трійку: штани, жилет і піджак. Тканина для форми має бути з натуральних волокон: бавовна, льон — для теплої пори року, вовна, кашемір — для зими.

На жаль, більшість батьків дивляться лише на те, чи гарно костюм «сидить», чи підходить він по розміру, чи не занадто маркий колір, але тих, хто звертає увагу на вміст сировини, не так уже й багато. Багатьом загадкове позначення 100% ПАН (поліакрилонітрильні волокна, що служать синтетичним замінником вовни) ні про що не скаже. А тих, хто наважиться попросити сертифікат відповідності взагалі одиниці.

Втім, якість одягу куди важливіша за його зовнішню привабливість. Наприклад, надлишок синтетичних добавок зробить одяг занадто жорстким, він швидко накопичуватиме статичну електрику та погано пропускатиме повітря. Відповідно до міжнародних стандартів приняті наступні позначення волокон:

WO – вовна, WA – ангора, WL – лама, WP –вовна альпаки, SE –шовк, CO –бавовна, ALG –бавовна, LI –льон, MA –модакрил (пряжа із суміші синтетичних волокон – до 85 % и акрилонітрила), Ju –джут, AC –ацетат, VI –віскоза, PC –акрил, PAC –акрил, PA –поліамід, PL –поліестер, PES –поліестер, PLO –поліолефин, PVC –полівінілхлорид, PP –поліпропілен, EA –еластан, PU –поліуретан, MD –модал.

До речі, в Європі до якості одягу ставляться дуже відповідально. Зокрема, створено Міжнародну Асоціацію досліджень і випробувань в галузі екології текстилю (Екотекс), в яку входять представники 12-и країн (Німеччини, Австрії, Італії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Великобританії, Іспанії, Скандинавських країн, Голландії). Вона займається не тільки дослідженнями, а й розробкою науково обґрунтованих вимог безпечності текстильних матеріалів та виробів з них. Продукція, що пройшла випробування в спеціалізованих випробувальних лабораторіях і одержала позитивну оцінку, маркується спеціальним знаком ОЕКО ТЕХ.

Що стосується взуття, то особливо насторожує педіатрів продукція, представлена на базарах: черевики не мають твердих задників, супінаторів, каблуків, стопа не фіксується, це веде до появи різних порушень опорно-рухового апарата.

Для виготовлення дитячого взуття можуть використовуватися полімерні матеріали або натуральні з додаванням хімічних волокон, які регламентуються санітарними нормами і правилами. Взуття для щоденного носіння на вулиці, чи в школі повинно бути простим, зручної форми, на широкому низькому каблуці (1-2 см). Тоді ноги не втомлюватимуться.

Для виробників та імпортерів взуття з країн, які входять до Євросоюзу, обов’язкові наклейки, які вказують, якого роду матеріал використано для підошви, підкладки та верху взуття.

Якщо взуття не має «розпізнавальних» знаків, то виділяють кілька способів відрізнити натуральну шкіру від штучної, хоча деякі з них, враховуючи розвиток новітніх технологій, вже застаріли. Наприклад, довгий час вважалося, що натуральна шкіра, це єдиний матеріал, який не горить, а лише тліє. Але цей спосіб нині малоефективний, адже сучасна штучна шкіра обвуглюється так само, як і справжня. Крім того, уже винайдено речовину, яка надає шкірозамінникам запах натуральної сировини.

Та вирушивши на ринок, все ж таки можна скористатися деякими «хитрощами». Зокрема, якщо на матеріалі секунд десять потримати руку, то натуральна шкіра нагріється й почне передавати долоні тепло, в той час, як штучна – буде віддавати холодком і на ній після зняття руки залишиться невелика спітнілість.

У підігнутих країв натуральної шкіри зовнішній згин більш округлий, а в штучних матеріалів – злегка приплюснутий і, як правило, натуральна шкіра товстіша штучної. Якщо зігнути ботинок в носку або натиснути на верх носка пальцем, з’являться дрібні зморшки, а при випрямленні матеріалу, зникнуть, це – вірна ознака натуральності шкіри.

Натуральну сировину також можна визначити, якщо уважно подивитися на її зріз. Шкірозамінники, як правило, мають текстильну чи поліамідну основу. Ідеальна товщина видимого зрізу – від 0,8 до 1,2 міліметрів. Якщо він тонший, то подібний виріб «проживе» недовго, надто товстий – є вірогідність, що через брак еластичності, матеріал під дією холоду потріскається.

І, нарешті, на шкіряний виріб, якщо дозволять продавці, можно капнути звичайною водою. Натуральна - вбере вологу і потемнішає в тому місці, а штучна - залишиться без змін.

В процесі носіння речі, натуральна шкіра деформується під стопу, а штучна збереже форму колодки. Не варто обирати надто м’яку та тонку шкіру, адже таке взуття швидко втратить первісну форму, а халоші перетворяться на «гармошку».

Дехто, взагалі радіє, що зекономив, купивши малюку черевички та чобітки в секонд-хенді, не розуміючи, як це небезпечно. Річ у тім, що кожна дитина має індивідуальну форму стопи і зношує взуття по-своєму, тож коли його надіває інша дитина, вона змушена ставити й повертати свою ніжку, як її попередник. Це відбувається в умовах, коли безліч малюків страждають дефектами стоп, плоскостопістю і клишоногістю. Природно, у дітей, які «доношують» чуже взуття, можуть розвинутися ці захворювання. Оскільки стопи це — «фундамент» тіла, викривлення його обов’язково викличе перекос всієї «конструкції», порушення осанки і ходи людини, призведе до болю в хребті і передчасної «зношеності» суглобів.

Та справедливості ради слід зазначити, що, на жаль, дороге взуття теж не завжди гарантовано якісне та й підробляють продукцію розкручених брендів частіше.

Отже, при покупці дитячого взуття потрібно обирати товар на який продавець може пред’явити доступну та достовірну інформацію про країну його походження, споживчі властивості і виробника. Крім того, воно обов’язково повинно мати гігієнічний висновок та сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання (якщо це імпортна продукція). Також необхідно зберігати товарний чек: і якщо куплений виріб вийшов із ладу до закінчення гарантійного строку, з ним і неякісним товаром слід звернутися до продавця. Продавець обов’язково має повернути гроші чи обміняти товар на вимогу покупця. Якщо ж виникають певні труднощі, слід звернутися в місцевий відділ захисту прав споживачів.

Вимоги до шкарпеток та колготок залежать від того, як довго дитина буде носити їх не знімаючи. Оскільки вони щільно прилягають до поверхні шкіри, найкраще обирати вироби виготовлені з матеріалів, які мають достатню гігроскопічність, повітре- і паропроникність. Кращими вважаються х/б і вовняний трикотаж.

Постійне носіння колготок і шкарпеток із синтетики не бажане. Дітям, які хворіють на ревматизм, нефрити, аллергічні захворювання шкіри, вдягати їх щодня взагалі забороняється. Але розумне поєднання натуральних і синтетичних волокон (до 5% останніх) зроблять таку продукцію більш комфортною, та й зовнішній вигляд її буде куди привабливішим.

Звичайно ж, вирядини до школи не обходяться без купівлі чималої кількості зошитів. Які нині теж відрізняються не лише картинками на обкладинках, а й структурою паперу та кольором і яскравістю нанесених ліній. Обов’язкову сертифікацію цієї продукції відмінили, тож відтепер кожен виробник керується при її виробництві власною совістю та смаком. Наприклад, деякі зошити друкують на тонкому (типу газетного) папері, що рветься при письмі ручкою з пером. В інші додають ароматизатори, не замислюючись над тим, що протягом навчального року діти проводять «у контакті» із насиченим хімією зошитом щонайменше пів дня. Занадто сірий чи жовтий колір сторінок змушує школярів низько нахилятися під час письма, а надто глянцеві білосніжні листки відбивають світло і подразнюють очі. Усі лінії мають бути чіткими й контрастними, бажано блакитного, фіолетового та сірого кольорів (у жодному разі не чорного). Тоді дитині не доведеться напружувати зір, щоб потрапити в клітинку. Це особливо шкідливо для 6—7-річних малюків, у яких ще формуються хребет і зорові аналізатори.

Тож сподіваємося, ці невеликі поради допоможуть зробити Ваш похід на шкільний базар більш результативним, а придбаний товар не розчарує своєю якістю.


Наверхнаверх