logo
dollar
euro

Диссоціативний розлад національної ідентичності в стінах Полтавської облради

9:47 28.05.2017 eye 569
Диссоціативний розлад національної ідентичності в стінах Полтавської облради

Загальні ознаки, притаманні диссоціативним розладам, полягають у частковій або повній втраті хворими нормальної інтеграції між пам’яттю на минуле, усвідомленням своєї ідентичності та безпосередніх відчуттів, а також – над контролем рухів тіла. При диссоціативних розладах цей свідомий і елективний контроль може бути порушеним до такої міри, що їх клінічні прояви можуть змінюватися від доби до доби і навіть від години до години.

Щось таке диссоціативне сталося учора з депутатами Полтавської обласної ради під час засідання вісімнадцятої сесії.

З одного боку, фракція ВО "Батьківщина" повідомила через ЗМІ та на партійному сайті, що 9 жовтня Полтавська облрада на сесії підтримала проект рішення фракції і прийняла звернення до президента України, Кабінету Міністрів та Верховної Ради із закликом виявити політичну волю і здійснити конкретні дії, що дозволять підготувати та підписати Угоду про асоціацію із Європейським Союзом. Підтримали рішення 79 депутатів, п’ять проголосували проти. Із гордістю обласні "батьківщинівці" зазначають, що під час обговорення рішення було підтримане навіть представниками провладних фракцій у Полтавській обласній раді. Отже, можемо зробити висновки, що обласні депутати майже щільними рядами прямують до Європи з її цінностями.

З іншого боку, практично ті ж депутати на тій же самій сесії 76-ма голосами підтримали проект рішення, ініційоване фракцією Комуністичної партії України в обласній раді, про відзначення на регіональному рівні 95-ї річниці створення Всесоюзної ленінської комуністичної спілки молоді. При цьому комуністів у депутатському обласному корпусі тільки семеро. А от представників партій "Батьківщини" - 22, а "регіоналів" - аж 64. Їх ідеологія теоретично мала б суттєво відрізнятись від комуністичної, якщо ще й взяли спільний курс на євроінтеграцію.

Більше того, в інтерв’ю журналістам місцевих ЗМІ голова обласної ради, в минулому – комсомольський і партійно-комуністичний функціонер, а нині член Партії регіонів, Іван Момот про євроінтеграційне звернення сказав, що цим рішенням депутати підтримали курс Президента України Віктора Януковича, Уряду та Верховної Ради України на євроінтеграцію, який сприяє консолідації не лише політичних сил, а й усього українського суспільства.

А, через деякий час, коментуючи рішення облради про відзначення на регіональному рівні 95-ї річниці створення ВЛКСМ, сказав таке:

- Не хотів, щоб це питання політизували. Рішення спрямоване на вияв уваги до нашого історичного минулого, з яким пов’язана доля багатьох людей - представників старшого покоління. Органам влади рекомендовано сприяти відзначенню ювілейної дати, організації тематичних заходів, впорядкуванню пам’ятників і пам’ятних місць, пов’язаних із історією комсомолу.

Дивно, що пан Момот, історик за фахом, пропонує не політизувати святкування річниці політичної організації, діяльність якої була невід’ємною від часто злочинної діяльності КПРС. Навряд чи знайдеться притомний європеєць, котрого б неприємно не здивувала така ностальгія за часами "залізної завіси" з боку представників правлячої партії, ядром якої є найбагатші люди України. Навіть не історику зрозуміла несумісність євроінтеграції з пропагандою цінностей політичної організації тоталітарної держави, якої вже не існує. Навіть само рішення є відлунням совєцього тоталітаризму, в якому поразки помпезно відзначались як перемоги. Не було нічого славного ні в історії КПРС, ні в історії ВЛКСМ, інакше б не стояла Україна з протягнутою рукою посеред Європи, яка після війни відбудувалась без всякої помпи і просто розвивалась, тому, що це нормально і раціонально, а не за планами п’ятирічок. Безумовно, європейці вдячні СРСР за визволення від фашизму. Але та перемога дісталась ціною десятків мільйонів життів радянських людей і не тільки військових. Загороджувальні загони, СМЕРШ, штрафбати. Все це із історії не тільки КПРС, а й ВЛКСМ.

Отже, диссоціативним рішенням сесії облради, Полтавській обласній державній адміністрації, міським та районним радам, комунальним засобам масової інформації: рекомендується сприяти ініціаторам урочистого відзначення ювілейної дати, зацікавленим громадським організаціям на місцях у проведенні тематичних заходів; впорядкувати пам'ятники і обеліски, пам'ятні місця, пов'язані з історією комсомолу; висвітлити перебіг ювілейних заходів, оприлюднити матеріали з історії ВЛКСМ та місцевих комсомольських організацій.

Долучимось і ми до оприлюднення матеріалів з 95-річної історії ВЛКСМ.

"Починаючи із 1933 року арешти вчених, письменників, діячів культури і освіти в Україні йшли один за одним, безперервно зростаючи кількісно і стаючи все жорстокішими до кінця 30-х років.

Зловісну роль в роки "великого террору" на Полтавщині відіграв начальник обласного управління НКВС капітан, згодом майор держбезпеки О.Волков – комуніст із 1920 року і депутат Верховної Ради УРСР. Протягом короткого часу (березень – грудень 1938 р.) ним сфабриковано десять справ за звинуваченням у антирадянській діяльності та причетності до контрреволюційних терористичних організацій.

Проте О.Волков – лише ретельний виконавець, один із гвинтиків всеохоплюючої машини терору, розв’язаного комуністичною партією проти власного народу. На початку 1939 р. він сам став жертвою тоталітарного режиму, якому вірою і правдою служив протягом усього життя.

Знищення українців відбувалося згідно з виробленими у Москві планами і встановленими лімітами. У березні 1938 р. наказом наркома НКВС УРСР О.Успенського на Полтавську область виділений ліміт на розстріл 2500 чоловік, який О.Волков і його підлеглі виконували і перевиконували…

Протягом 1937-1938 рр. "конвеєр смерті" в Полтаві працював безперебійно. Смертні вироки виносилися по декілька сотень за вечір…

Особливою жорстокістю стосовно заарештованих відзначалися колишні студенти третього курсу Харківського інституту фізкультури комсомольці Мироненко і Устенко, які були направлені на роботу в органи НКВС по мобілізації ЦК КП(б)У. Під час допитів, які проходили безперервно вдень і вночі, заарештованих били кулаками в обличчя, палицями по п’ятах, кололи голками, видавлювали очі, топтали ногами животи. Не витримавши нелюдських катувань, заарештовані, нерідко в напівсвідомому стані, підписували сфальсифіковані протоколи допитів, а, отже, і смертний вирок собі.

Важко навіть збагнути логіку репресій, оскільки від них не був застрахований ніхто, в тому числі і їх творці та виконавці. "Великий терор" в першу чергу був спрямований проти української інтелігенції, як найбільш національно свідомої частини суспільства, але не обминув він і комуністів, які стали також жертвами системи. Лише протягом другої половини 1938 р. з партії на Полтавщині виключено 499 членів і кандидатів у члени КП(б)У, включаючи 212 "ворогів народу" і 104 – за зв’язок з "ворогами народу"...

Із статті кандидатів історичних наук Надії Кочерги Та Віктора Ревегука "Репресовані науковці Полтавщини в роки сталінізму".


Наверхнаверх