logo
dollar
euro

Рок поза політикою?

12:54 26.03.2015 eye 312
Рок поза політикою?

Маю сумніви. Завдяки діяльності піаристих журналістів і диванним воякам політика, війна та мистецтво переплелися настільки тісно, що стало важко відділити одне від іншого.

Мистецтво наразі більше і більше засмоктує політика, тим представникам культури, котрі несуть в маси неугодні громадській думці творіння перекривається дорога на сцену та у виставкові зали. Дивує, наскільки людство стало залежним від думки ВСІХ, від пропаганди, від інформації, що несуть замовні журналісти. Люди розучилися думати самостійно, деградують. Представників мистецтва цькують за будь-яке сказане слово, жест, інтонацію, що були продемонстровані не так, як подобається певінй групі людей-розпалювачів інформаційної війни. Ким ми стали? Якщо людина міцним непристойним слівцем згадує представників Партії регіонів - вона герой. Якщо людина в коментарях на Інтернет-просторах стріляє в сепаратиста словами - вона герой. Якщо людина придумала чергову образу для Путіна - вона герой. А чи багато задумуються над тим, що всі ці герої висловлюють свої полум'яні промови сидячи в зручному кріслі перед комп'ютером? От таких героїв ми маємо. Ну що ж: маємо те, на що заслужили. Хоча на моє переконання, якщо у твоїй душі кипить така ж ненависть, як у коментарях, то варто взяти зброю в руки і піти на війну. Але у диванних вояк на цю пропозицію знаходиться безліч відмазок та відмовок. Користуючись власним досвідом спілкування із воїнами АТО, з певністю говорю, що ненависть у них зникає одразу по прибуттю в зону бойових дій. Єдине, що залишається у цих чоловіків - це образа на діючу владу, але представникам ЗМІ із зрозумілих причин вони цього сказати не можуть. А от звання "герой" недостойні лише ті, хто прагне миру.

Що ж стосується мистецтва, особливо сцени, то наразі демократією в Україні, навіть, не пахне. Сцена у своїй більшості доступна музикантам, які висловлюють негатив до всього російського, кричать "Путін - х..о" і тому подібне. Якщо музикант забороняє на своїх концертах політичні лозунги, підіймати прапори будь-якої країни, вести пропаганду, то він автоматично стає ворогом України та підлабузником Російської Федерації. Саме так називають лідера полтавського гурту "Дороги меняют цвет" Андрія Гречаника за, те що він попросив прибрати український прапор на концерті в Москві. Висловився різко, не зовсім коректно. Дана ситуація мала місце у жовтні 2014 року, та громадськість досі не забуває даний інцидент, який періодично підігрівається. Втім, якщо бути чесним, то більшій частині населення і в голову не прийшло б звинувачувати лідера гурту у зраді України, якби не вправна робота ЗМІ-розпалювачів інформаційної війни. Та не лише розпалювачів, а й активних підливачів масла у вогонь ненависті. Іноді, навіть, стає дивно, звідки у людей стільки ненависті? Невелика істота, а вміщає в собі гігантський запас цієї чорноти. А розпоряджатися нею то й зовсім не вміє.

Завдячуючи некерованому потоку погроз концерти гурту "ДМЦ" було відмінено по всій території України, як повідомляють музиканти "у зв'язку із загрозою безпорядків у клубах". І знову ж таки, позиція людей не перестає дивувати: "якщо мені творчість даного гурту неприйнятна, то він не повинен виступати”, попри бажання більшості шанувальників. А можна знайти компроміс, якщо його шукати, звичайно. Наприклад: не відвідувати концерти ДМЦ, не слухати їх музику і не зловтішатися в коментарях на офіційних сторінках гурту в соцмережах. Але це занадто просто для диванних героїв, їм тоді сумно житиметься. У кого ж стріляти словами, куди кидати нецензурні бомби? Оскільки Путін в далекій Москві, та навряд чи йому можна насолити звичайним коментарем Вконтакте, а Гречаник знаходиться поруч, у Полтаві, тим більше кожен новий коментар віддаляє можливість організації концерту не лише у рідному місті, а й по всій Україні. Почуття власної значимості у світі підвищується, правда ж, диванні герої? Але страшні не ті люди, які заробляють пролежні на ліжках, просиджуючи весь час за викидами негативу в Інтернет. В багато разів небезпечніші ті, хто платить за такий піар, заробляє на ньому рейтинги для своїх видань, а також ті, хто отримує гроші за кожне написане провокативне речення. В умовах всенародного напруження для ведення інформаційної війни докладати багато зусиль не варто.

Пропоную провести паралель між двома висловами:

Перший: у жовтні 2014 року на концерті в Москві Андрій Гречаник виголосив фразу "Я готов вытереть ноги о флаг любой страны, за который бессмысленно льется кровь".

Другий: Кінець січня 2015 року, Андрій Кузьменко в ефірі Кременчуцького Громадського телебачення говорить: "За який хрєн, вибачте, стільки народу загинуло?" Фраза провокативна і доволі сильна.

За словесним набором фрази прозвучали різні, але суть у них однакова: люди помирають ні за що. Висновок громадськості після сказаного: Кузьма - герой, Гречаник - ворог. Чому? А можливо причина криється в тому, що свої не надто рейтингові ЗМІ певне коло редакторів піарить за рахунок скандалів, проте очорнити ім'я такого айсберга української сцени як Кузьма, їм не до снаги, а от ДМЦ - можна. Я особисто наводив ці приклади деяким знайомим, на що чув відповідь: "Неважливо, що говорять, важливо, хто говорить". Оце так, якщо я правильно розумію, то відповідно буде неважливо, що робить, важливо, хто це робить. Попахує стадом, лише там відрікаються від власної особистості та індивідуальності беззаперечно вірячи поводирю цього стада. А дійсно, для чого думати, якщо за тебе це може зробити вожак?

Місцеві полтавські ЗМІ наче забули про інцидент із "Дороги меняют цвет", та інтернет-видання Полтавщина вирішила освіжити пам'ять читачів порталу. Журналіст Ян Пругло в інформаційному матеріалі повідомив, що до туру присвяченого 13-річчю існування гурту не ввійшло жодне українське місто. Крім того, журналіст подав неправдиві відомості про місце святкування 32-річчя лідера гурту Андрія Гречаника. Останній вимагав публічних вибачень та спростування інформації у статті, що і було зроблено Яном Пругло. Вибачення надруковані разом із поясненнями фронтмена ДМЦ з приводу відсутності концертів в Україні. Вибачення, звичайно, хороша справа, але звідки взято інформацію про місце святкування іменин Гречаника, Ян Пругло не розсекретив. Не намагаюся нікого звинувачувати, але викласти ще один цікавий факт пов'язаний із публікацією в даному інтернет-виданні маю повне право. Першу статтю із гучним заголовком "В 13 ГОД СВОЕГО СУЩЕСТВОВАНIЯ ПОЛТАВСКАЯ ГРУППА "ДМЦ" НЕ ДАЛА НI ОДНОГО КОНЦЕРТА В УКРАIНЕ" було розіслано у спільноти даного сайту в соціальних мережах Вконтакте та Фейсбук. Друга новина із вибаченнями журналіста та поясненнями Андрія Гречаника залишилася непоширеною на спільнотах порталу у соцмережах, принаймні так було на момент написання даного матеріалу. Я лише виклав факти, тепер вмикайте здоровий глузд, здувайте пилюку із сірої речовини мозку, і починайте думати. Не варто кидатися із образливими коментарями, спочатку думка, своя, особиста, не залежна від стада та вожака.

Наостанок, хочеться сказати, що подальші виступи ДМЦ залежать напряму від вас, фанати творчості колективу. Вистачить терпіння та розуму, для того щоб протистояти інформаційній війні, можливо невдовзі й поспіваєте "Массандру" на концерті. А от противникам ДМЦ, зокрема диванним героям, хочеться вкотре нагадати: виступатимуть ДМЦ чи ні - АТО швидше не скінчиться, і на жодного українського солдата менше не помре. А тим, хто підтримує інформаційну війну заробляючи на ній гроші та рейтинги, хочеться нагадати мудрість: риючи яму іншому, сам у неї і втрапиш.


Автор: Дмитро Головін
Наверхнаверх