logo
dollar
euro

Соціальна справедливість по-українські: один нардеп-пенсіонер коштує як 6 учасників війни з Японією

9:14 27.05.2017 eye 590
Соціальна справедливість по-українські: один нардеп-пенсіонер коштує як 6 учасників війни з Японією

В Україні сьогодні підвищили пенсію 1102 людям.

І це, нарешті, не судді, прокурори чи депутати. Це – учасники бойових дій у період війни з Японією 1945 року старші 85 років. Нагадаємо, 1945 минув 68 років тому і, значить, тим кому того року було 18, зараз 86.

З 1 вересня пенсія учасників бойових дій у війні з імперіалістичною Японією, яким виповнилось 85 років, буде не нижче 2 тис 547,9 грн. Відповідна постанова була ухвалена 2 жовтня на засіданні Кабінету Міністрів.

Сьогодні Уряд своїм рішенням встановив соціальну справедливість –  так вважає міністр Мінсоцполітики Наталія Королевська. Відтепер учасникам японської війни буде підвищено мінімальну пенсію до розміру мінімальної пенсійної виплати інвалідів війни І групи.

В Україні залишилось лише 1 тис. 102 інваліди війни ІІ-ІІІ груп та учасників бойових дій в 1945 році протистояли японським військам – це дані Мінсоцполітики. Не важко підрахувати, що на місяць держава витрачатиме на їх підвищенні пенсії близько 2 806 794 гривень. І з кожним місяцем ця цифра зменшуватиметься…

У той же час, на 1 січня 2013 року в Україні нараховувалось 1019 нардепів-пенсіонерів. Середній розмір їх пенсії становить 15 тис. 427,28 грн. Тобто, держава щомісяця на їх утримання витрачає близько 15 720 398 грн. І ця цифра, як ви розумієте, збільшуватиметься з ротацією у Верховній Раді. Зважте, для того, щоб отримати таку пенсію, колишнім нардепам не треба було ні тяжко працювати, ні ризикувати життям… І де тут соціальна справедливість?

Нещодавно звичайний пенсіонер, наш земляк, з’їздив у Канаду. Він більше 40 років, маючи середню спеціальну освіту, пропрацював на виробництві. Там в одному з університетів викладає його син – успішний молодий математик. Син поїхав, через те, що йому набридло, зокрема, викладаючи в одному з українських університетів, "перехоплювати" в батька "до зарплати". Хабарі ж брати його не навчили.

Так от, той наш пенсіонер познайомився у Канаді з тамтешнім пенсіонером українцем за походженням, який, власне, в Україні й не жив. Розговорилися, поспілкувалися приязно. І канадський пенсіонер запитав у нашого: "А яка у вас пенсія, дозвольте спитати?". "Десь двісті доларів", – відповів наш. "На тиждень?" – уточнив канадський українець. "Ні, на місяць", - відповів український пенсіонер. Реакція діаспорянина була несподіваною: він на кілька секунд завмер, махнув рукою, розвернувся і мовчки пішов.

Наш пенсіонер до сих пір гадає, що довело канадця до такого стану і якою була б його реакція на розмір пенсії дружини, яка близько 40 років пропрацювала в українській дошкільній освіті. Дуже прикро, що це не анекдот.    

І, до речі, в цього українського пенсіонера батько – учасник отих бойових дій у період війни з Японією, нагороджений орденом "Червоної зірки", медаллю "За отвагу" й іншими. Його батько помер більше 11 років тому у 82 роки. Не судилося дожити до соціальної справедливості.


Наверхнаверх