logo
dollar
euro

Дмитро Росенко: "Мій перший твір у третьому класі був на тему "Як я стану хореографом"

18:23 24.07.2013 eye 2065
Дмитро Росенко: "Мій перший твір у третьому класі був на тему "Як я стану хореографом"

Нещодавно у місті Тампа (США, штат Флоріда) відбувся чемпіонат світу з латиноамериканського секвею серед професіоналів. Дисципліна латиноамериканського секвея або, як його зараз часто називають, шоу, є однією з найбільш цікавих і непередбачуваних в танцювальному світі. Більшості присутніх у залі цей Чемпіонат запам'ятався не лише яскравими постановками, але й неабияким накалом пристрастей.

Україну і, зокрема, нашу область на змаганнях найвищого рангу представляла танцювальна пара з Полтави у складі Дмитро Росенко та Наталія Гранько. Після повернення на Батьківщину ми зустрілися з нашими спортсменами-професійними танцюристами і тренерами, щоб дізнатися, як проходили змагання, про підготовку до нових турнірів та про інші аспекти розвитку сучасних спортивних танців.

- Розкажіть, будь ласка, про хід змагань у США і як ви оцінюєте свій виступ там?

Дмитро Росенко: Ми вперше брали участь у чемпіонаті світу з латиноамериканського секвею серед професіоналів, дуже приємно були вражені організацією форуму, все пройшло на найвищому рівні, ми не відчували жодного дискомфорту, учасники були дуже сильні, глядачі тепло сприймали і підтримували усіх учасників, відчувалося, що публіка серйозно розбирається у спортивних танцях. Ми посіли дев’яте місце, це досить пристойний результат для України, звичайно можна було виступити і краще, але, як дебютанти цих змагань, результатом ми задоволені.

- Скільки було учасників взагалі?

Наталія Гранько: Було офіційно зареєстрована двадцять одна пара, але приїхало до Тампи дев’ятнадцять.

- Танцюристи з яких країн зараз на перших ролях у світі у цій категорії?

Лето уже началось. Пора подумать о отпуске. TUI Ukraine предлагает туры в Европу и в частности пляжный отдых в Хорватии. Уникальное географическое расположение этой Балканской страны оставит незабываемые воспоминания о времени проведенное там.

Дмитро Росенко: Найкращі пари, як на мою думку, та згідно з статистикою - зараз в Росії. Також вирізняються наші колеги з Італії і з США. За останні 5 років американці зробили колосальний прорив у спортивних танцях, хоча це все завдяки переїзду до цієї країни наших фахівців та спеціалістів з Росії. Для них там створюють прекрасні умови для роботи.

Наталія Гранько: До речі, золото і срібло здобули саме американські пари, у складі яких виступають саме наші співвітчизники.

Росенко і Гранько-1
- До цього чемпіонату світу які змагання найвищого масштабу були у вас?

Дмитро Росенко: Це 2009 рік, Світові ігри. Ми брали участь уже не від танцювальної федерації, а як члени збірної України. Також можна пригадати чемпіонати Європи і різноманітні Кубки світу і Європи.

- А як загалі у Вас почалося захоплення спортивними танцями?

Наталія Гранько: Мене на танці привела мама партнера. Це дивно. Зазвичай дівчата у першу чергу приходять на танці. Мені було вже 10 років, в принципі це вже пізно для початку занять танцями, але я так захопилася, що згодом своє майбутнє без танців не уявляла. Також я займалася музикою, але танці перемогли.

Дмитро Росенко: У мене дитинство було багате на кількість відвідуваних спортивних секцій. На танці я прийшов, коли мені було п’ять років, привела мене мама. Спочатку мені не сподобалось тим більше, що години тенувань постійно перетиналися з другими секціями(футболом, боротьбою, баскетболом). Так що доводилося вибирати. Ще гірше було, коли перетиналися змагання. Але якось швидко я зрозумів, що хочу поєднати життя з танцями і мій перший твір у третьому класі був на тему "Як я стану хореографом".

- Знайомі чи друзі не запитували тебе чому обрав саме танці, дехто помилково вважає, що це відносно не "дуже чоловічий вид спорту"?

Дмитро Росенко: Звичайно були такі. У мене навіть не було тоді конкретної відповіді для них на це. Мабуть, через те, що танці мені подобаються. А коли я почав вже здобувати перемоги, титули, посідати найвищі місця, ці питання у них самі по собі відпали. І мої виступи їм дуже подобалися, вони були у захваті. А з приводу чоловічий чи ні цей вид спорту, зазначу, що з дитинства танці розвивають у дітей і, зокрема хлопчиків, розтяжку, правильну осанку, загальну фізичну підготовку. Також наші вихованці розвиваються інтелектуально. Танці дуже тісно пов’язані з психологією, філософією. Якщо ти конкурсний танцюрист, ти маєш продумати свою стратегію виступу. Тобто танці – це ціла наука.

Наталія Гранько: А я взагалі вважаю, що не доречно ділити спорт на жіночий і чоловічий. Коли є жіночий футбол, всі на це нормально реагують. А коли хлопець приходить на танці, бере за руку дівчину і танцює з нею, дехто цього не розуміє.

- До речі, стосовно психології, Дмитре. В одному з інтерв’ю ти говорив, що рекомендував би батькам віддавати своїх дітей займатися не колективними видами спорту, а індивідуальними, чому?

Дмитро Росенко: Я сам про це почув нещодавно, довго міркував, і я погодився з таким твердженням. Дітей, на мою думку, краще віддавати займатися такими видами спорту, де вони індивідуально будуть його опановувати. У команді - колективізм, це також добре, але треба бути готовим до того, що в житті доведеться самостійно рухатися вперед, досягати вершин і розраховувати тільки на себе. Колективізм можна і потім придбати, це трішки легше зробити. Якщо навпаки дитина звикла, що її підтримують постійно, страхують, то потім, коли людина може опинитися сам-на-сам зі своїми проблемами, то їй буде не легко здолати їх. Танці це також не зовсім індивідуальний вид, але у нас маленька команда, нас лише двоє.

- А як створилася ваша пара, як ви познайомилися?

Дмитро Росенко: О, це дуже цікаво. Я шукав Наталії партнера. Запропонував своєму другові стати в пару з нею(він також змінив партнерку). Але він виявив бажання залишитися у свого тренера, у своєму клубові. І так з цього нічого не вийшло. А через півроку я сам став в пару до Наталії і зовсім забув, що тоді шукав їй партнера.

Наталія Гранько: А я ще за кілька місяців до початку нашої співпраці на турнірі в Штутгарті спостерігала за виступом Діми, аналізувала його стиль і мені знайомий запропонував познайомитися з ним і почати спільні виступи. Тоді я це сприйняла як жарт. Я також не повірила, що Діма з України, вирішила, що він італієць, схожий дуже на них по типажу, зовнішністю, зачіскою, коліром волосся.

- За час своєї кар’єри ви побували в багатьох країнах світу, де отримали найяскравіші враження?

Наталія Гранько: Мені найбільше сподобався Сінгапур. Це був наш перший довгий переліт. Дуже красива країна. Тоді ми приїхали за 5 днів до турніру, у нас практично там був відпочинок. Протягом цих днів до змагань ми подорожували країною, знайомилися з її культурою. У нас була така можливість. А так ми переважно приїзджаємо на турніри і бачимо лише танцювальні зали і отелі.

Дмитро Росенко: А мені дуже сподобалося в Канаді. Я був у захваті від теплого, м’якого клімату цієї країни. Взимку там не холодно, деякі дівчата ходили навіть в босоніжках. До речі, ми були у Ванкувері того року, коли там проходила зимова Олімпіада. Через 4 дні після нашого від’їзду вона розпочалася. Тому ми поринули в справжнє передолімпійське життя з атрибутикою, символікою, учасниками змагань. Було дуже цікаво. Також я люблю дуже Амстердам.

Наталія Гранько: А я ще б відзначила Лондон. Надзвичайно колоритне місто, своїми автомобілями, автобусами, телефонними будками, таксі – вони там не такі як в усьому світі. Все дуже особливе. Ніколи не сплутаєш в якій країні ти знаходишся.

Росенко і Гранько-3
- Коли ви берете участь у змаганнях закордоном хто вас фінансує?

Дмитро Росенко: Переважно ми їздемо за свої кошти. Коли ми танцювали в аматорській організації, то нам інколи(не завжди) оплачували саме офіційні змагання(Чемпіонат світу, Чемпіонат Європи). А полтавське обласне управління спорту фінансово допомагало брати участь в Чемпіонатах України(за що ми дуже вдячні).

Наталія Гранько: Також підтримали нас з поїздкою на Всесвітні ігри. Видали екіпіровку, ми їхали так, як вся збірна України.

- Спочатку ви танцювали як аматори, а потім перейшли в професіонали. Як пройшов цей перехід?

Дмитро Росенко: Насправді це дуже складно. Важливо правильно обрати період, коли варто це робити. У нас це пройшло доволі швидко, вирішили буквально за лічені дні. Але цьому допомогли і обставини, що склалися навколо нас. Нам треба було вже змінити обстановку, суперників, суддів, тренерів, аудиторію. В аматорах тоді ми себе вичерпали. І добре, що не "пересиділи", бо далі було б складніше все це робити. Ми добре все проаналізували і прийняли рішення.

Наталія Гранько: Ми відносно молодими перейшли в категорію професіонали. Зараз тут, де всі танцюють у віці за 30, ми тільки починаємо. Є до чого прагнути і є час.

- Зараз ви вже тренери. Діти сьогодні хочуть займатися спортивними танцями? Ці цього бажають тільки їхні батьки? І які критерії беруться до уваги при зарахуванні у секції?

Наталія Гранько: Критеріїв немає ніяких. Будь яка дитина може займатися танцями. Це в інших видах спорту підбирають по певній довжині ніг, статурі, вазі і таке інше. У нас такого немає. Діти зараз ідуть до нас переважно маленького віку, від трьох років. Вони починають займатися загальнохореографічною підготовкою. Я не можу сказати, що в Полтаві таких дітей дуже багато, але конкуренція у місті доволі таки значна.

- Які у вас наступні серйозні змагання?

Наталія Гранько: У нас зараз підготовчий період у Ялті. Це всеукраїнські збори. Там з нами будуть працювати 9 українських педгогів. Буде дуже багато учасників, попередньо зареєструвалося 100 (!) пар. Думаю, що збори пройдуть дуже насичено, продуктивно. Все це в рамках підготовки до Чемпіонату Європи з латиноамериканського секвею, який пройде у вересні у Німеччині. Потім у нас змагання в Росії (Тюмень). Там вперше відбудеться турнір з призовим фондом в  1 мільйон євро (!!!). Це для танців дуже багато. А потім у Лондоні – Чемпіонат світу.

- Дякую за розмову і успіхів вам!


Наверхнаверх