logo
dollar
euro

"Боляче коли не те що голосу душі, а й самої душі немає"

10:23 30.03.2015 eye 350
"Боляче коли не те що голосу душі, а й самої душі немає"

"Театр - це голос душі". Впевнений наставник аматорського театру Anastasis Тарас Духовний.

До Міжнародного дня театру його підопічні підготували вистави за трьома оповіданнями Марко Вовчок "Три долі", "Саша" і "Сестра". Дійство відбувалося у невеликому, проте затишному залі Центру освіти дорослих.

На початку Тарас Духовний привітав присутніх та розповів, що, для нього і його підопічних, значить театр:

- Театр повинен бути голосом душі. Наразі духовність - це проблема не лише театру, а й всього людства. Сумно, коли людина займається чимось, але не живе цим. І в театрі таке не рідкість, особливо боляче коли не те що голосу душі, а й самої душі немає. Чому ми назвали театр саме Anastasis? Це означає "піднесена". Єдине що підносить людину - це любов, а любов не може бути без душі. Можна володіти бездоганною технікою, але грати без душі, без блиску в очах.

До акторів театру Тараса Духовного це не відноситься, оскільки кожна роль та кожне оповідання було наче пережите. Краще за українців ніхто не зможе зіграти українців та показати їх тяжку долю. Радощі любові міцно переплелися зі стражданнями та тугою. Знущання панів над кріпаками йшло паралельно з коханням до них. Особливо хочеться відзначити акторську майстерність виконавиці ролі Хими у виставі "Три долі", завдяки її монологам глядачі проникалися проблемами жіночої любові та відчували жаль до розбитих сердець. Оповідання Марії Вілінської "Три долі" психологічно складне, тому на сцені ще важче зобразити настільки жертовну самовіддану любов, яка знищує людину. Хоча сценічний козак Чайченко не надто відзначався артистизмом, не вірилося в його згубну любов до вдови. Зате розчарованій та знедоленій Катрі вірю, слухаючи її емоційні слова починаєш розуміти, чому вона віднайшла спокій у монастирі. Хима додавала виставі живості. Вдалий режисерський маневр із плином часу, коли три подруги познімали вінки натомість пов'язали голови хустками. Під час постановки "Саші" не плакали лише безсердечні, а сестру в однойменній постановці не жаліли лише ті, хто не любили.

Прекрасне чуттєве дійство розбавлене піснями та грою на бандурі представив творчий колектив театру Anastasis, глядачі довгий час вітали акторів оплесками.

Наостанок Тарас Духовний побажав присутнім берегти любов у душі, а душу - в собі.


Наверхнаверх