logo
dollar
euro

Анастасія Дмитрук: "Жителі східних регіонів самі винні у тому, що зараз відбувається на їхніх територіях"

19:00 22.03.2015 eye 500
Анастасія Дмитрук: "Жителі східних регіонів самі винні у тому, що зараз відбувається на їхніх територіях"

По завершенню концерту Анастасія Дмитрук погодилася дати відповідь на запитання журналіста "Полтава Сьогодні".

- Із творчими поїздками я хочу охопити багато міст. Тож зараз наші знайомства із містами відбуваються у порядку живої черги.

- Хто є режисером кліпу "Я молюсь за тебе, герой"?

- Режисером є Влад Кочетков. Він є професійним режисером. Громадськість його знає, як чоловіка Соломії Вітвицької. До речі, всі учасники кліпу попрацювали на славу на волонтреських засадах.

- У першому вірші прозвучав рядок "Чорно-жовті смугасті черви". Хто це?

- Сепаратисти. А чорно-жовті, бо у них пов'язані Георгієвські стрічки, якими вони себе відмічають. Щоб їм легше було впізнавати... великих творців свободи.

- Прочитала відгуки на вірш "Никогда мы не будем братьями". Сьогодні ви заявили, що вони зі смачними матами. Але я їх там не помітила.
    
- Ви не всі прочитали. Мені і зараз відповідають, і не обов'язково у римованій формі. Вони звертаються у відеоверсіях, звертаються з лайкою, недостойно, із відкритим хамством, агресією. І взагалі, люди звертаються із таким почуттям, ніби зараз прийдуть і розірвуть мене за те, що я такий вірш написала. Я на них не реагую ніяк, мені вони байдужі.

- Був один вірш-відповідь, написаний із красивою римою. Але зміст смішний, автор прийде на мою війну, захистить мене простреленою груддю. Так приходь, іди до Донецького аеропорту, і воюй зі своїми співвітчизниками. Такий смішний. Якщо не брати цього до уваги, відповідь була професійною.

- Прочитала в одному із інтерв'ю, де ви говорили, що росіяни образилися на вірша, хоча цей вірш про свободу. Про яку саме свободу?

- Вони писали мені відповіді, в яких стверджували, що я ненавиджу Росію. А я писала, що нас не влаштовують правила гри, коли при владі бандитизм, і ми хочемо щось змінити, і виходити боротися за свою ідею. У них таке неможливо, бо, навіть, мітинги лише одиночні дозволені. Вони бояться щось сказати і не можуть цього зробити. А українці вийшли на Майдан, хотіли боротися із цією владою, відстоювали до кінця свої ідеї. А в Росії люди бояться вийти із хати і сказати, що їх не влаштовує.

- Як Ви вважаєте, росіяни мають право ображатися на фразу "духа нет у вас быть свободными"?

- Я думаю, що кожен сам визначає на що йому ображатися. Це їх вибір, а я написала те, що відчуваю.

- Але ж Ви написали про них усіх. Однією міркою "духа нет у вас быть свободными" ви виміряли усіх.

- Я не перерахувала їх поіменно усіх. Там немає слова "Росія" у вірші. Вони себе впізнали, значить такими себе вважають.

- А про кого ж тоді ви писали? Ви ж думали про когось коли писали цю поезію?

- Я писала про тих, хто нас не підтримав. І якщо це росіяни, які потопталися по нашій революції, і пішли проти нас воювати, то це про них. Якщо це буде якась інша країна, то поезія буде їх стосуватися.

- Ви їх не називали, але думали про росіян. Я правильно розумію?

- Я говорила про тих, хто кричав "Крим наш", хто проголошував, що треба визволяти Україну, про тих, хто йде вбивати наших хлопців.

- Як Ви вважаєте, в Україні зараз іде громадянська війна, чи війна України з Росією?

- України з Росією.

- Тобто по той бік немає українців?

- Українців немає, а є люди, які відчувають себе росіянами.

- Яке у Вас ставлення до мирних жителів, які проживають на окупованих територіях і заявляють, що у нас стріляють обидві армії?

- Як мені до них ставитися? Мені їх дуже шкода. Але вони самі трішки винні у тому. Я думаю, що східні регіони самі кликали цю війну, виходили на пікети із триколорами і кричали "Врятуй нас, Росія". І вони отримали свій порятунок, і це їхня плата за несвідомість.

- Усі винні?

- Не всі. Хто хотів, той виїхав в інші регіони України чи в Київ шукати кращого життя.


Наверхнаверх