logo
dollar
euro

Полтавська делегація, яка побувала у Литві, поділилася враженнями та планами на майбутнє

13:04 01.03.2015 eye 316
Полтавська делегація, яка побувала у Литві, поділилася враженнями та планами на майбутнє

Учасники делегації з Полтави, які 16-19 лютого 2015 року перебували у Литовській Республіці і працюють над проектом реабілітаційного центру, розповіли нам про досвід та враження від поїздки.

- Що найбільше вразило Вас за ці дні перебування у Литовській Республіці?
    
Володимир Мохначов, начальник відділу медицини катастроф та мобілізаційної роботи Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА:

– У першу чергу, мене вразили самі литовці. Вони живуть із впевненістю в завтрашньому дні, і це разюче відрізняє їх від нас, українців. Тим не менш, цей народ дуже позитивно ставиться до нас, співчуває та підтримує у скруті. Для нас вкрай важливо те, що Литва бачить Україну стратегічним партнером.

Владика Федір, архієпископ Полтавський та Кременчуцький, засновник Полтавського Батальйону Небайдужих:

– Сподобався Вільнюс, стара частина міста, яка відносно Полтави або деяких інших українських міст дуже гарно збережена. Велика кількість храмів, храми із XV століття. Душею торкнувся старовини, історії, яку вивчав ще в духовній академії, семінарії. Історія української церкви була пов’язана з древнім містом Вільно.

- Вразила відкритість, щирість оточуючих. Спокійна атмосфера.

Литва наближена до нас певними умовами, соцреалізм читається у будівлях, моментах інфраструктури. Але у той самий час помітно, як народ прагне до кращого, до змін, і вони проходять в країні. Країна сама ще в процесі становлення, але вона готова допомагати нам у вирішенні проблем.

Ольга Олексієнко, представник Фонду "Унія 1219":

– Звісно, у першу чергу, це гостинність литовців. Фахівці охоче ділилися своїм досвідом, який є для нас вкрай важливим із огляду на ситуацію, що склалася в країні.  Люди чітко розуміють наші біду і готові усіляко допомагати нам.

Наталія Гранчак, волонтер-координатор Полтавського Батальйону Небайдужих:

– Бажання литовської сторони нам допомогти, щире прагнення до побудови партнерських стосунків у наданні допомоги. Ми не так вже й далеко від Литви, нам потрібна політична воля в державі, Полтавському регіоні для того, щоб почати долати цей розрив. І ще запам’яталася литовська кухня. В Литві особлива повага до їжі, її приготування та подачі людям.

– Як Ваш досвід після поїздки допоможе у Полтаві?

Володимир Мохначов, начальник відділу медицини катастроф та мобілізаційної роботи Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА:

– Під час поїздки ми намітили перспективу дуже плідної співпраці. Це проект, який несе велику гуманітарну місію та має на меті відновлення здоров’я людей, які потрапили під вплив війни. Він вигідний як литовській стороні, так і українській. Це робота не одного дня: ми бачимо, що у роботі над реабілітаційним центром можемо використовувати як навички литовських професіоналів, так і наш особистий досвід.

Владика Федір, архієпископ Полтавський та Кременчуцький, засновник Полтавського Батальйону Небайдужих:

– Я побачив реабілітаційні центри різних міністерств і відомств Литви, зміг їх порівняти і сформувати бачення про те, яким має бути реабілітаційний центр, що слід було взяти на озброєння. Зараз я бачу, до чого треба прагнути і куди йти. У кількох реабілітаційних центрах ми бачили зали, де із пацієнтами проводять кінезіотерапію, тобто лікування рухом. Такі приміщення оснащені спеціальними тренажерами, і мене дуже вразили фахівці та їх підхід до лікування.

Ольга Олексієнко, представник Фонду "Унія 1219":

– Ми побачили схему побудови реабілітаційного центру, структуру його діяльності. Тепер ми знаємо, як робити перші кроки, з чого починати проект. А також, що не менш важливо, розуміємо, що ми повинні отримати на виході – потужний центр реабілітації тих, хто постраждав під час війни.

Наталія Гранчак, волонтер-координатор Полтавського Батальйону Небайдужих:

– Коли ти бачиш чийсь досвід, то одразу в голові з’являються ідеї того, як це можна зробити в себе. Наша мета при поїздці до Литви була побачити моделі реабілітаційних центрів різних відомств та департаментів і сформувати бачення для подібного закладу на Полтавщині, враховуючи теперішню ситуацію в Україні. Для мене особисто ця картинка намалювалася, залишилося чекати, чи буде вона прийнята та реалізована тут.


Наверхнаверх