logo
dollar
euro

Боєць з Полтави про лікування у Литві: "Вони роблять все, щоб допомогти Україні"

9:32 15.02.2015 eye 487
Боєць з Полтави про лікування у Литві: "Вони роблять все, щоб допомогти Україні"

Полтавець Віктор Трофименко місяць перебував на реабілітації у Литовській Республіці. Ми розпитали його про відношення литовських лікарів до українських військових, медицину у Литві і про інтернетизацію лікарень.

- Вікторе, розкажи, будь ласка, про медицину у цій країні, де Ти перебував місяць.

- У лікарні тебе тримають 5-7-10 днів. У реабілітаційному центрі говорять, що ми тебе лікуємо, а не тримаємо. Потім – реабілітація, яка може тривати довго. Але не варто їх плутати: лікування і реабілітація – різні речі. Вона може тривати довго.

Обстежують ґрунтовно, уважно, пильно. Якісь намагання пацієнтів притягнути собі діагноз за вуха – абсолютно нівелюються. Після ретельних обстежень, вони роблять ґрунтовні висновки. Педантична робота лікарів.

Використовують сучасне обладнання. Багатоступінчасті дослідження.

Вважаю так, половину часу в лікарні діагностують, потім призначають терапію, а далі – на реабілітацію. Іноді це може буде поетапно – лікування – реабілітація.

Там намагаються максимально робити так, щоб ти повернувся в суспільство адаптованою людиною, навіть якщо це стосується серйозних невиправних травм. Далі – реабілітація.

- Кого Ти побачив у якості пацієнтів у лікарні?

- В основному в лікарнях лежать літні люди – дідусі, бабусі. Люди з сезонними загострюваннями. Люди середнього і молодшого віку в лікарнях практично не лежать. Часто роблять профілактику – раз на рік-півтора проходять обстеження. Плюс зі страхової медицини – вона у Литві є, і державна, і недержавна. Прагматичний підхід до здоров’я перетинається з традиціями Католицької церкви. Тобто, Твоє тіло – та річ, яку потрібно берегти змолоду. Ти маєш слідкувати за своїм здоров’ям і будеш жити повноцінним і здоровим життям. Ти маєш бути обачним у плані шкідливих звичок. Зловживати алкоголем не для них. За весь час я бачив всього трьох пияків.

- Яке ставлення було у медичного персоналу? Що здивувало там?

- Лікарі і медсестри дуже уважно ставляться. Купа тривожних кнопок – натиснути і вони підійдуть у кімнату. В столичних лікарнях є доступ до інтернету, планшети над кожним лікарняним ліжком. Це була лікарня-клініка. Навчальні аудиторії, дуже гарна наукова школа. Литовські лікарі доволі педантичні в роботі. До нас вони в принципі дуже приязно ставились. В столиці вони переважно російськомовні.

- Якого віку?

- 45-50 років.

- Що вони говорять про ситуацію в Україні?

- Вони не розуміли про що йдеться. Чесно кажучи, у Литві не було нормального представлення новин, реальних, те, що твориться в Україні. Навіть ті, хто підтримують Україну, вони часто слухають російські канали, намагаючись для себе хоч щось зрозуміти. Яка каша в тих головах там твориться – зрозуміло.

- Скажи, звідки в них досвід реабілітації військових, якщо останні такі криваві події були в них в 1991 році?

- Все одно є загиблі і поранені в місіях литовці – Афганістан, Ірак. Литовські поліцейські й спецназівці навчають там місцевих.

- Останнім часом дуже сильна підтримка литовських волонтерів? Ти відчував її?

- Вони роблять все, щоб допомогти Україні: хтось десь копійку передасть, хто пакунок передає. Нам волонтери привозили їжу. Сама їжа була нормальною, кращою, ніж у наших лікарнях.

- А з пересічними людьми спілкувався там?

- Так, вони дивились на нас, як на прибульців.  Тим більше, що ми добровільно пішли воювати. Ми пояснювали, що це – не громадянська війна, це абсолютно інша річ – війна гібридна – Росії проти України. Вони щиро бажали, щоб все закінчилось.

У наступній публікації ми розпитаємо Віктора про прийом у Президента Литовської Республіки Далі Грибаускайте.


Наверхнаверх