logo
dollar
euro

Ферапонт Головатий - перший зі "спонсорів" Червоної Армії

13:19 03.05.2013 eye 19
Ферапонт Головатий - перший зі "спонсорів" Червоної Армії

Під час Великої Вітчизняної війни десятки тисяч людей прославилися героїчними подвигами. Одні воювали на фронтах, інші боролися за Перемогу в тилу. Як тут не згадати про Ферапонта Головатого родом із Сербинівки, що на нинішній Гребінківщині. Цей чоловік самотужки купив для фронту два літаки, тож його офіційно вважають зачинателем благородної справи «спонсорства» у воєнний час.

– 2011 року на Полтавщині видали «Довідник. Герої землі Полтавської» про 215-х Героїв Соціалістичної Праці. У ньому вміщено й інформацію про чотирьох жителів Гребінківщини, – розповіла директор Гребінківського народного історико-краєзнавчого музею Людмила Безвиненко. – Про трьох із них у районі краще знають. Це старший машиніст локомотивного депо станції Гребінка Василь Камірний, слюсар-автоматник депо Степан Примак і бригадир тракторної бригади радгоспу «Гребінківський» Петро Тимченко. Менш відоме ім’я ще одного Героя соцпраці, уродженця хутора Сербинівка Городищенської волості Пирятинського повіту Ферапонта Головатого, 1890 року народження.

Хто ж він, цей маловідомий для нас герой? На початку 1902-го в Полтавській губернії почалася боротьба селян за землю, у якій брала участь і родина Головатих. А згодом вийшов царський указ, за яким селяни повинні були виплатити збитки, завдані поміщикам під час повстання. Петрові Головатому, батькові 12-річного Ферапонта, не лишалося нічого іншого, як утікати з Сербинівки. Сім’я поневірялася по різних місцях. А 1910 року виїхала з України, не знайшовши на рідній землі омріяної волі та щастя. Головаті переселилися в Саратовську губернію, де їм також довелося несолодко.

– Через рік Ферапонта призвали на службу в царську армію, – розповідає Людмила Безвиненко. – Він узяв участь у Першій світовій війні. За героїзм і відвагу був нагороджений золотим Хрестом Георгія 4-го, 3-го та 2-го ступенів. Хреста першого ступеня не побачив через те, що новий командир не любив різкого на слово бійця. Утім, свою другу медаль «За хоробрість» усе ж таки отримав. Ферапонт Головатий воював і після революції 1917 року – у громадянську війну був командиром Першої кінної армії.

А коли грянула Велика Вітчизняна війна, наш земляк працював пасічником у колгоспі «Стахановець» Саратовської області. Не маючи змоги воювати за станом здоров’я, він не залишився осторонь боротьби з німецькими загарбниками. Продавши кілька центнерів меду (а мед тоді був особливо в ціні), у грудні 1942-го та травні 1944 року Ферапонт Головатий вніс по 100 тисяч карбованців на будівництво двох літаків-винищувачів – Як-1 і Як-2. У той час, розповідає Людмила Андріївна, двоє синів і троє зятів Ферапонта Петровича воювали на фронті. А на руках у нього було 16 членів сім’ї, серед яких більшість – малолітні онуки.

Літаки від Головатого внесли свою частку в наближення перемоги над ворогом. На них воював майор Борис Єрьомін – майбутній генерал-лейтенант авіації, Герой Радянського Союзу. Директор музею розповіла, що на подарованих літаках радянський ас знищив 14 ворожих машин. Воював на Сталінградському фронті. Доля берегла льотчика-винищувача від смерті, бо Ферапонт Головатий зробив дарунок справді з великою душею.

Почин Головатого підтримали в усій країні. Свідомі радянські люди понесли в Держбанк свої заощадження та коштовності, щоб передати їх на будівництво літаків і танків. Усього за роки війни жителі держави пожертвували мільярди карбованців, понад сотню кілограмів платини й золота, близько десяти тонн срібла. Так само, як зробив Ферапонт Головатий, вони звітували про свої пожертви «для фронту, для перемоги» Йосипу Сталіну. Ці листи, а також відповіді керманича СРСР друкували у пресі. Щодня в газетах з’являлися цілі шпальти таких зворушливих послань.

Після війни Ферапонт Головатий очолив колгосп «Стахановець» на Саратовщині. У 1948 році за високі врожаї голові колгоспу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Він помер 1951 року, а колгосп назвали його ім’ям.

У засобах масової інформації часом з’являються публікації, у яких висловлюються сумніви щодо доброчинності Ферапонта Головатого. Особливо бентежить інтерв’ю, розміщене в газеті «Правда», де Ферапонт Петрович говорить: «Я вирішив віддати на будівництво літака всі свої заощадження. Радянська влада зробила мене – колишнього батрака – заможним колгоспником… Я завідую колгоспною пасікою. Отримав за свою працю додатково три центнери меду. Крім того, одержав за свою працю достатньо хліба і маю немало м’яса». Чи могли бути такі статки у простого громадянина, та ще й у той час, коли країна воювала, і для більшості людей були щастям кілька картоплин та шматок хліба? Та й сім’я у Ферапонта Петровича була чимала!

Це ми тепер можемо робити висновки про ті часи. А тоді йшла війна. Потрібні були герої, послідовники і – перемога. І мети було досягнуто.


Наверхнаверх