logo
dollar
euro

Від радіації не застрахований ніхто

9:38 18.12.2013 eye 804
Від радіації не застрахований ніхто

У ДП "Полтавастандартметрологія" проводять радіологічний контроль харчової продукції та будматеріалів
   
Роки, що пройшли з часів Чорнобильської катастрофи, дещо відвернули увагу українців від теми радіаційного забруднення, але питання вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та будівельних матеріалах не втрачає своєї актуальності і по сьогоднішній день, адже джерела радіації можуть бути дуже різними і для того, щоб отримати додаткове опромінення організму, зовсім не обов’язково пережити ще одну техногенну катастрофу.
 
На думку вчених, радіація на Землі існувала ще до зародження життя і вже була присутня в космічному просторі до виникнення самої планети. Природна радіоактивність — це спонтанний розпад ядер елементів, що зустрічаються в природі. Радіоактивні елементи природного походження присутні всюди в навколишньому середовищі, так само, як і в організмі кожного з нас у незначній кількості присутні радіоактивні речовини.
      
Втім, з тих чи інших причин, в різних куточках земної кулі можуть виникати перевищення допустимих норм радіаційного фону. Звичайно ж, найбільше цьому сприяють радіоактивні відходи, що накопичилися в грунті та на дні морів і океанів та ядерні вибухи на випробувальних полігонах. Радіоізотопам властиво мігрувати. У результаті з'єднання зі стабільними елементами вони беруть участь в обмінних реакціях живих організмів. Тож жодна країна чи регіон не можуть бути стовідсотково захищені від потрапляння на їхню територію радіаційно забрудненої продукції. Що вже й говорити про Украну, де лише вибух на ЧАЕС  призвів до сильного радіоактивного забруднення грунтів площею майже 8 з половиною мільйонів гектарів, ця площа охоплює 32 райони шести областей України (Київської, Житомирської, Чернігівської, Рівненської, Черкаської, Вінницької, Чернівецької, Кіровоградської, Івано-Франківської). Більша частина цих грунтів припадає на сільськогосподарські угіддя. Радіонуклідами було забруднено й 3 мільйони гектарів лісу.
    
Джерелом радіації також може виступати важкий газ радон. Концентрація радону в різних точках земної кулі неоднакова. Одним з джерел радонової радіації можуть бути будівельні матеріали (граніт, пемза, глинозем тощо).
    
Використання відходів фосфорного виробництва в якості будматеріалів (гіпсу) також є можливим додатковим джерелом опромінення. До речі, застосування фосфатних добрив у сільському господарстві стимулює засвоєння природних радіонуклідів рослинами з ґрунту.

Невидима небезпека
     
З моменту відкриття, радіація вважалася не шкідливою, а навіть корисною. Один грам радію, коштував, як двісті грамів золота. Втім, наприкінці тридцятих років з'явилися перші статистичні дані, які засвідчили, що з радіацією потрібно вести себе вкрай обережно. Наприклад, на заводі по виробництву обладнання для літаків "Боїнг" (США) серед робітниць, які розфарбовували циферблати люменісцентною фарбою з високим вмістом радію, виникла майже епідемія онкологічних захворювань.     
    
У 1980 році, пресу облетіло тривожне повідомлення про те, що в Краматорську (Росія) здали новобудову, а вже через рік радість від новосілля була затьмарена смертю доньки власника однієї з квартир, невдовзі померли її брат і мати. Квартира звільнилася, туди в'їхали нові люди, у яких теж незабаром помер син. Батько покійного почав бити на сполох і в результаті перевірки, в помешканні було зафіксовано радіаційний фон, який в кілька разів перевищував норму. Загалом у цій горе-квартирі загинули 4 дитини і двоє дорослих, 17 мешканців сусідніх квартир стали інвалідами. В ході обстеження виявилося, що джерелом радіації були стінові панелі, виготовлені з радіоактивно забруднених будматеріалів.
     
На жаль, рівень радіації неможна визначити за зовнішніми ознаками. Це невидима загроза, яка не має ні кольору, ні запаху, разом з тим вона дуже небезпечна, адже спричиняє зміни в біологічній структурі клітин, які можуть привести до їх загибелі, викликає параною та смертельну променеву хворобу.
      
Шляхів потрапляння радіонуклідів до організму людини, зазвичай, два: через повітря, яке ми вдихаємо та через продукти харчування. При цьому шкода від вживання продуктів харчування, в яких вміст радіонуклідів перевищує допустимий рівень, не менша ніж від зовнішнього опромінення. Справа в тому, що більшість радіонуклідів мають властивості близькі до тих чи інших хімічних елементів, з яких складається тіло людини. Тому організм сприймає їх за "потрібні йому речовини" і накопичує у різних органах. Там радіонукліди продовжують випромінювання і від цієї радіації захиститись вже неможливо.
       
В продукти харчування потрапляють найбільш небезпечні радіонукліди-"довгожителі" цезій-137(137Cs) і стронцій-90 (90Sr). Внаслідок довготривалого періоду напіврозпаду (близько 30 років) ці елементи довго зберігають свою активність і з плином часу включаються в харчові ланцюги. Особливо чуттєві до цезію-137 діти. Найбільшими "акумуляторами" цезію вважаються гриби, які активно "тягнуть" його з грунту. Втім, ця властивість, хоча й дещо в меншій мірі, притаманна й всім іншим рослинам, а ті в свою чергу служать їжею для тварин… Що стосується риби та морепродуктів, то вони можуть збагатитися радіонуклідами з морського дна. А ось стронцій, хоч і не накопичується в грунті, але якщо вже потрапляє до організму, то концентрується в кістках та згодом руйнує їх, тому норми щодо його вмісту більш жорсткі.
       
Отже, ніхто з нас не застрахований від вживання чи використання радіактивно забрудненої продукції, головне звести контакт з нею до мінімуму, а для цього необхідно, щоб потенційно небезпечна продукція проходила періодичний радіаційний контроль.


Наверхнаверх