logo
dollar
euro

Другий день Медіафоруму очима полтавки: світ про Україну і журналісти про корупцію

12:13 15.11.2014 eye 259
Другий день Медіафоруму очима полтавки: світ про Україну і журналісти про корупцію

Другий день Медіафоруму був ще більш насиченим, ніж перший. Коротко про головне: дискусія "Медіа проти корупції", на якій відбулася перша серйозна суперечка, панельне обговорення разом з іноземними журналістами про те, якою постає Україна у іноземних ЗМІ, розмова з кореспонденткою "Die Zeit" Майке Дюльфер.

Перший день Медіафоруму: Сергій Лойко, білоруські ЗМІ і нове покоління політиків

Спостереження: Знаєте, чому Львівський Медіафорум - міжнародний? Не лише тому, що спікери родом з різних країн. Справа ще й у тім, що кожен з них (і кожен з нас) розмовляє тією мовою, якою хоче: англійською, німецькою, російською, білоруською, польською та українською.

Перша дискусія залишила по собі чітке розуміння того, якою сприймають іноземці Україну. Переважно німці. На цю тему опісля дискусії вдалося поговорити з Майке Дюльфер, німецькою журналісткою. Не таємниця, що після падіння Берлінської стіни її земляки опинилися у ще складнішій ситуації, ніж українці: два різні світи були змушені існувати разом, як одне ціле, і зараз їхня країна процвітає. Цей досвід буде дуже корисним для українців, коли закінчиться війна; він був би корисним і раніше, якби ми замислювалися над цим.

Не дивно, що ставлення до подій в Україні за кордоном інакше, ніж у нас. Німеччина чи США спостерігають за війною (а до цього - за Євромайданом) на відстані. Джефрі Пайєт, посол США в Україні, додає: американці, все ж, розуміють проблеми, з якими стикаються українці. Він покладає надії на українське суспільство і народження нової журналістики, яка буде інструментом для соціальної підзвітності політиків.

Гжегож Пєхота, директор з розвитку найбільшої польської газети «Gazeta Wyborcza» (фото – facebook.comLvivMediaforum)
Інший американець - кореспондент New York Times Девід Гершенгорн - почав зовсім з іншого, ніж планував. "Хочу зробити комплімент Україні, бо журналісти повинні мати право приїздити сюди без візи, важливо без акредитації вільно переїжджати по Україні, щоб інформувати світ", - сказав він. У ході розмови він підняв важливі питання: як обирати, хто, про що і якими словами буде писати? Він наголосив, що дискусійні факти треба оцінювати обережно: "Як називати тих, що воюють на сході - російські солдати, сепаратисти, агресори?" Інший важливий момент, на його думку: ми повинні використовувати зрозумілі слова, не маніпулюючи текстом у політичних цілях.

Кореспондент "Die Zeit" Майке Дюльфер зізналася, що емоційно її земляки навіть більше пов’язані з Росією, і важко сказати, чому так сталося. Можливо, через Другу світову війну німці почуваються винними перед росіянами, можливо, це через антиамериканські настрої. "Або, - додає Майке, - причини більш романтичні: у Німеччині люблять російську літературу та культуру, хоч наразі їх у Росії майже не залишилося".

Найважливіше, на чому наголосила німецька журналістка, це те, що журналісти повинні повідомляти у світі про Україну, хоч і відчувають тиск. Потрібно повідомляти правду, писати, як функціонує російська пропаганда, не вдаючись самим до антипропаганди, більше спілкуватися з читачами безпосередньо. Головне, що нам нарешті вдалося пояснити: Україна - не Росія, а Росія - не Україна, і у нас різні інтереси, але є ще багато роботи, щоб розповісти, чому це так.

Дуже голосно прозвучали слова директора  Могилянської школи журналістики Євгена Федченка на питання Андрія Куликова:

Куликов: Коли Україна назвала анексію Криму анексією?

Федченко: Судячи з усього, ще не назвала.

Майке Дюльфер, кореспондент Die Zeit (фото –  facebook.comLvivMediaforum)
Ще одна велика подія другого дня Медіафоруму - це панельна дискусія "Медіа проти корупції: хто кого?" Ми спостерігали за серйозною суперечкою, що розв’язалася між   Севгіль Мусаєвою (головний редактор онлайн-видання "Української правди") та Денисом Бігусом (телеканал ZIK) про журналістів та корупцію. Власне, спікери розділилися на два табори: Севгіль і Лещенко вважали, що нам потрібно більше журналістів-розслідувачів, Бігус - що корупція взагалі не справа журналіста, а громадського діяча. Федір Сидорук (Слідство.Інфо) заявив, що журналістика і сама є частиною корупції.

У соціальних мережах у цей час заговорили про те, що у наш час журналіст повинен бути громадським діячем, бо насправді більше немає кому. Настановою усім медівникам стали слова Сергія Лещенка, невдовзі народного депутата: "Журналіст – це не костюм, який ви вдягаєте зранку і знімаєте ввечері".

Зрештою, всі ми поїдемо додому зі здоровим запасом планів і натхнення "не бути костюмом". Тепер завдання кожного з нас - не втратити запал у дрібницях, "вийти з зони комфорту і писати для людей", як казав Гжегож Пєхота – директор з розвитку найбільшої польської газети "Gazeta Wyborcza".


Автор: Катя Кролевська
Наверхнаверх