logo
dollar
euro

У Полтаві гине один із найбільших ставків

20:52 18.04.2013 eye 35
У Полтаві гине один із найбільших ставків

Ще кілька років тому порибалити та відпочити на природі поблизу Шилівського ставка у мікрорайоні Сади-1 збиралися люди ледь не з усієї Полтави. Нині ж від одного з найбільших полтавських ставків лишились лише болотисті калюжі у високих заростях.

Шилівському ставу більше 60 років. Він – останній у каскаді із шести водойм, що тягнуться від мікрорайону Огнівка. Позаторік улітку на цьому ставку прорвало дамбу. Відтоді він став пересихати. Береги водойми опустилися. Місцеві жителі із частинок розірваних бетонних труб та конструкцій власноруч робили місточки. А на обмілілому озері за рибою полювали дикі качки.

– Нині на нашому ставку – лише сміття та повно гадюк розвелося. А ми всі змушені тут тулитися, – говорить рибалка Микола Шило, витягаючи вудкою карася зі ставка №5. – Цей ставок десь утричі менший за Шилівський. На вихідних тут ніде розвернутися. Сидимо один на одному, тільки матюки й чути. Ніякого відпочинку.

– Спершу колишній мер Матковський обіцяв відновити наш ставок, а тоді вже й нинішній мер. Але так толком нічого й не зробили, – додає рибалка Віктор Ємельянов. – Де вони поділи виділені на це гроші – незрозуміло.

Більшість ставків у Полтаві віддані в оренду. За риболовлю на них рибалки мають сплачувати відповідні кошти.

– Беруть від півсотні до сотні за добу. Так мені два-три рази приїдь – і вже половину пенсії віддай, – обурюється рибалка Микола Назаренко.

Після прориву дамби за сприяння міської ради розпочали її реконструкцію, щоб відновити рівень води у ставку. Для таких цілей з екологічного фонду Полтавської міської ради та з обласного бюджету виділили значні суми грошей. Які саме, поки що нам з’ясувати не вдалося. Чекаємо на офіційні коментарі від міської влади. Інтернет-видання «Полтавщина» називає цифри від 298 до 340 тис. грн. Проект передбачав відновлення земляної греблі, первинного рівня води та будівництво водоскидної споруди. Після реконструкції дамби у став мали запускати воду. Однак протягом двох років зробили лише частину водоскидної залізобетонної споруди.

– Найближчим часом усі заплановані роботи на цьому ставку будуть завершені. Яка сума для цього виділена в цьому році, не знаю. Адже головний розпорядник цих коштів – управління житлово-комунального господарства, – говорить Неля Соколова, головний спеціаліст екологічного сектору інспекції по контролю за благоустроєм міськвиконкому.

Ідемо до колись улюбленого полтавцями місця відпочинку. Замість ставу – багнюка й непролазні хащі. А замість земляного валу-насипу, що раніше утворював саму дамбу, нині – кількаметрова прірва, у якій дзюрчить вода. Поряд, за кілька метрів, – насипи з глини.

– Та сюди достатньо засипати 15 машин глини, – каже рибалка Микола Назаренко, заглядаючи в урвище. – Просто нікому воно не потрібне! Кормової бази тут уже давно немає. Усе висохло. Та аби хоч воду вже туди пустили. А тоді ще років п’ять потрібно, щоб його повністю відродити.

У липні цього року виповниться два роки з моменту руйнування греблі, а фактично й загибелі ставка. Можливо, роковини нагадають міській владі про проблему, яка так непокоїть багатьох полтавців.


Наверхнаверх